МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСВІДУ

1.1. Інформаційна технологія освіти і формування в її межах основних груп компетентностей учнів

1.1.1. Передумови виникнення нових інформаційних технологій навчання

  Чи варто використовувати комп'ютери в школі? Багато хто з педагогів відповідають на це запитання позитивно. У декого є заперечення філософського або чисто практичного характеру. Однак усі згодні з тим, що певна адаптація школи до комп'ютерного століття необхідна. Єдиної ж думки про те, якою вона повинна бути, на сьогоднішній день не існує.

Історична довідка: у 1988 році робоча група під головуванням академіка  А. П. Єршова запропонувала на обговорення Концепцію інформатизації освіти, в якій давалося визначення понят­тям "інформатизація суспільства", "інформатизація освіти" і впроваджувався термін "нова інформаційна технологія". На жаль, незважаючи на часте використання цього терміна, у тексті концепції відсутнє його чітке визначення. Цей документ фіксував поточний стан справ у галузі інфор­матизації освіти і визначав головні напрями розвитку цього процесу. Згодом з'являються фундаментальні і прикладні вітчизняні психолого-педагогічні дослідження з питань нових інформаційних технологій навчання.

Дидактичні проблеми і перспективи використання інформаційних технологій у на­вчанні досліджувала І. В. Роберт; психологічні основи комп'ютерного навчання визначив Ю.І. Машбіц, систему підготовки вчителя до використання інформаційної технології в навчальному процесі запропонував і обґрунтував М. І. Жалдак. Американському вченому С.Пейперту належить ідея "комп'ютерних навчальних середовищ", на якій базується більшість сучасних навчальних комп'ютерних програм. Він досліджував можливості комп'ютера як засобу для розвитку розумової діяльності школярів.

  Суспільство зазнає швидких та фундаментальних змін в структурі й галузях діяльності. Корені багатьох змін криють­ся в нових способах створення, збереження, передачі та ви­користання інформації. Ми існуємо в стані переходу від індустріального століття до інформаційного. Це означає, зок­рема, що все більша кількість людей усе частіше стикається з потребою опрацювання постійно зростаючого обсягу інформації.

  Комп'ютерні і комунікаційні технології є цілком очевидними проявами інформаційної революції. Тому стає зрозумілою та зацікавленість, що виявляють до комп'ютера педагоги, які займаються пошуками шляхів адап­тації школи до сучасного світу.Частина людей переконана в тому, що комп'ютер дає нові можливості для творчого розвитку дітей і вчителів, дозволяє звільнитися від нудного традиційного навчання і розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати цікавіші і складніші про­блеми. Інші вважають, що всі: і діти, і дорослі — повинні навчитися здійснювати контроль над машинами, не чекаючи того моменту, коли ті почнуть управляти ними. На погляд цієї групи людей, уміння користуватися комп'ютером — не що інше, як засіб самозахисту. Проте і прихильники, і про­тивники комп'ютерів переконані у тому, що, здобувши знан­ня про комп'ютери і відпрацювавши навички роботи на них, діти будуть краще підготовлені до життя і здобуття матеріальних благ у цьому мінливому світі.

  Незважаючи на величезний педагогічний і дидактичний потенціал, нова інформаційна технологія навчання ледве знаходить місце в сучасній школі. Це зумовлено низкою причин: слабкою матеріаль­ною базою багатьох шкіл, непідготовленістю вчителів, прак­тичною відсутністю методик використання комп'ютерів для викладання шкільних предметів.

Багато педагогів-дослідників уже сьогодні говорять про те, що комп'ютер погано поєднується з традиційною системою освіти. Застосування його в межах класно-урочної системи має незначний вплив на результати навчання, хоч і підвищує мотивацію навчальної діяльності. Проте можливості комп'ютера як інструмента розвитку пізнавальних, творчих, дослідницьких здібностей дітей можуть цілком проявитися зі зміною мети і змісту сучасної освіти у бік індивідуально-орієнтованої моделі навчання.

Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

  Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людських комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна грома­дянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.

  На нинішньому етапі інформатизації освіти відбувається активне опанування засобів нових інформаційних технологій і фрагментарне впроваджен­ня їх у традиційні навчальні дисципліни.

  Педагогіка визначає нові інформаційні технології навчан­ня як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання.

1.1.2. Мета і завдання нових інформаційних технологій навчання

Основною метою нових інформаційних технологій навчання є підготовка учнів до пов­ноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Педагогічні завдання НІТ навчання:

• інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;
• побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти;
• системна інтеграція предметних галузей знань;
• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;
• розвиток умінь експериментально-дослідницької діяль­ності та культури навчальної діяльності;
• формування інформаційної культури учнів;
• реалізація соціального замовлення, зумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій).

  Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефек­тивність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово нові форми і ме­тоди навчання.

  Інформаційні технології навчання надають можливість учителю для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби (програми-конструктори уроків) дозволяють йому оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм відповідно до появи нових знань і технологій. Вчитель отримує додаткові можливості для підтримки і спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку й організації спільної роботи учнівського колективу.

  Комп'ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні за­гальної структури, мети і завдань безмашинного навчання. При цьому сам навчальний зміст не закладається в комп'ютер. Комп'ютер має багато технічних можливостей: графіку, звук, анімацію, — що робить його привабливим для дітей. Але головне, що відрізняє комп'ютер від інших засобів на­вчання, — це можливість діалогу — не формального діалогу, коли комп'ютер ставить запитання, а школяр повинен відпо­відати в жорстко заданих рамках, а інтерактивного діалогу: коли головною у діалозі стає дитина, коли вона нав'язує комп'ютеру свої правила або "навчає" його, примушуючи ви­конувати певні дії.

  Отже, можна зробити висновок, що комп'ютер у школі може надати істот­ну інформаційну підтримку вчителю в організації навчально­го процесу, підвищити якість та ефективність навчальних ме­тодик, реалізувати індивідуальний підхід до кожного учня.